Певне, немає нічого жахливішого за самотність… Так уже людина створена, що їй просто не властиво бути одинокою. І хоча дехто й каже, що йому без людей справді краще і що можна спокійно жити й наодинці зі своїми проблемами, в таке не віриться. Таке не сприймається, бо неможливо обдурити ні себе, ні оточення, в якому живеш.

"У гурті добре й батька бити…", - каже народна мудрість. Тим паче, саме в гурті вдається прогнати сум з серця і неспокій з душі, і саме в гурті до тебе швидше повертається надія, і саме серед людей ти дійсно відчуваєшся не покинутим і не залишеним…

Несамотньо жити в "Доброті"

     У стаціонарному відділенні "Доброта" Городоцького районного територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, що в селі Немиринці Хмельницької області, проживають близько 20 людей. Майже два десятки людських доль під одним дахом зібралось докупи, аби жорсткі крила недолі їх не торкнулися, аби ні на хвилину не лишитися цим людям без теплих рук та доброго слова. Так вже склалося, що доживати віку вони мають поза рідною домівкою: у когось померли чоловік чи жінка, а комусь Бог не дав дітей, які б доглянули в старості, а ще хтось все життя прожив без пари, бо думав, що так йому буде ліпше і затишніше...

    Як виявилося, таки затишно в немиринецькій "Доброті". Вже два роки минуло, як діє цей будинок милосердя. Усім селом допомагали переобладнувати колись покинуте приміщення дитсадка під теплу оселю. Вона - на мальовничому узвишші, що милує око своєю чарівністю. На самому високому горбку розміщена, і звідси такий чудовий краєвид відкривається! І стало це місце в селі чи не найулюбленішим, бо всією громадою сюди сходяться, аби разом і живих привітати, і тих, хто вже пішов у вічність, добрим словом згадати.

     Не зачиняються двері до цієї людської оселі - будь-хто може сюди навідатися і будь-коли. Заходять, щоб просто погомоніти і щоб чимось допомогти. Як каже завідуюча відділенням Галина Павлівна Балицька, а вона понад 10 років працювала соціальним робітником у цьому селі, сільські люди багаті на добро. Хтось картоплі й буряків до столу принесе, хтось грішми допоможе, а хтось патиків нарубає, бо взимку доводиться й грубку протоплювати. І консервації всякої тут є вдосталь. Разом дерева садили, і клумби разом розбивали - а квіти тут скрізь. Є й зручні лави з навісами, що захищають від дощу та сонця, то ж молоді мами з дітьми у візочках сюди залюбки приходять. Загалом, справжнім осередком добра стала ця обладнана людьми "Доброта".